Читаючи Сашу Чорного

Легенда російської сатири й тонкого гумору, співробітник знаменитого «Сатирикону», людина бездоганного смаку — Саша Чорний прожив не дуже довго, але дуже насичене життя, у яке вмістилося багато. І нечувана слава та популярність (за свідченням сучасників, «не було такої курс*истки, такого студента, такого лікаря, адвоката, учителя, інженера, які б не знали напам’ять його вірші»), і Перша світова війна, куди він пішов добровольцем і брав участь у боях (він і помер як справжній солдат і поет — рятуючи людей під час пожежі), і революція, яку він категорично не прийняв, і довгі роки мандрів дорогами еміграції. Але за будь-яких обставин Саша Чорний завжди залишався справжнім поетом — пильним, іронічним, щирим. Саме тому його твори дійшли до наших днів і читаються тепер так, ніби їх написав наш сучасник. Володимир Набоков точно підмітив це: «З нього лишилося лише кілька книг і тихенька, пр*ел*есна тінь».