Ще з 1452 року, від видання 42-рядкової Біблії Ґутенберга, текст і книга становили єдине ціле. Опублікувати текст означало надрукувати книгу, читання тексту означало читання книги, а придбати текст можна було лише купивши книгу…
Ця історія почалася в один звичайний вечір п’ятниці, коли практикакантка принесла видавничому ветеранові Роберу Дюбуа, колишньому власнику, а нині головному редакторові видавництва, яке все ще носить його ім’я, електронну читалку. Дивлячись на «гладеньку, чорну, холодну штуку», старий видавець розуміє, що відтепер його життя більше не буде колишнім. Що станеться з його професією, коли текст і папір розділили? Дюбуа здається, що й його серце розкололося надвоє.
Схоже, назріває революція. Було б час відчаїтися, але… Дюбуа лише загадково усміхається. І продовжує працювати — обідає з авторами, зустрічається з читачами, радиться з книгарями… Тепер він не розлучається з читалкою, яка змушує його відкривати для себе цілком новий, поки що лякаючий світ. Дюбуа допоможе освоїтися в ньому своїм молодим колегам. Хоча він знає, що йому самому в цьому світі місця немає.
Герой роману дивиться на те, що відбувається, з гумором, проникливістю й теплом — він упевнений: жоден технічний прогрес не здатен знищити в людині пристрасть до читання.