У Середні віки вірили, що саме на озері Лох Дерг, розташованому на півночі Ірландії, в графстві Донегол, знаходиться вхід до чистилища — місця, де перебувають душі, надто грішні для раю, але надто праведні для пекла. За переказами, прохід туди відкрив перший і великий святий Ірландії Патрик, спеціально для того, щоб переконати невіруючих: вони могли зайти в чистилище й вийти звідти живими. Зараз входу більше немає, однак щороку Лох Дерг відвідують від 8 до 10 тисяч паломників — і це попри те, що перебування на ньому включає обов’язковий триденний піст і 24-годинне чування. Хто й навіщо здійснював довгі та небезпечні паломництва й відважувався спускатися у потойбічний світ? Чого шукають на острові паломники сьогодні? Як середньовічні європейці уявляли влаштування пекла, чистилища й раю? Чи вірять у чистилище сьогодні? І нарешті, як у легендах про Чистилище святого Патрика ірландські міфи переплелися з християнською вірою? На ці питання відповідає Дільшат Харман — кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник Центру візуальних досліджень Середньовіччя та Нового часу (РДГУ).