Андреа Палладіо (1508–1580) — одна з ключових постатей італійського Відродження, зодчий, теоретик і знавець античної архітектури. Пройшовши шлях від рядового каменяра до архітектора, він поєднав міцні ремісничі навички та високі культурні прагнення північнолталійських прихильників античної класики, до кола яких його ввели гуманісти Дж. Тріссіно та Д. Барбаро. Найбільш відомі спроєктовані ним у Віченці вілла Альмеріко Капра «Ла Ротонда», базиліка Палладиана, театр Олімпіко, собор Сан-Джорджо Маджоре у Венеції. Завдяки учням і послідовникам його творчі принципи та досвід мали кардинальний вплив на долі світової архітектури. Палладіанство — особливий напрям європейського класицизму наступних століть, основою якого стала праця «Чотири книги про архітектуру», вперше видана у Венеції в 1570 році. Переживши численні перевидання та переклади іноземними мовами, це класичне сочинення зберігає свою значущість і сьогодні, служачи не лише літературним документом XVI століття, а й зразком високої архітектурної культури.