Тема можливого кінця світу протягом століть хвилює розуми жителів Землі. Кожне покоління уявляє його собі по-різному, розписуючи в яскравих барвах усі жахи останніх днів планети. Натомість дійсність виявляється значно прозаїчнішою й буденнішою.
Одного не надто прекрасного дня пішов дощ. Звичайний, безневинний дощ, але, всупереч очікуванням, який не завершився наступного дня... і навіть через тиждень він усе ще лив з тією самою моторошною одноманітністю. Спроби евакуювати людей особливого успіху не принесли: куди, скажіть, переселяти людей, якщо дощ іде всюди?
У центрі оповіді — старий Тедді Гарнетт, який вирішив зустріти апокаліпсис лицем до лиця в гордій самотності, у відокремленому будиночку, що стоїть на височині. День за днем минав у тій самій манері, нічим особливим не запам’ятовуючись, доки Тед не дізнався, що він не єдиний у окрузі, хто не евакуювався. Трохи згодом старий помічає ненормальну активність черв’яків, які за такої погоди почувалися як риба у воді. Наступного ж ранку стається справді знакова подія — Тедді Гарнетт побачив черва гігантських розмірів, якому, за ідеєю, не мало існувати навіть у природі...