Чорний монах

Головний герой творів великого російського письменника Антона Павловича Чехова (1860–1904) — рядова людина зі своїми щоденними справами й турботами. Тонкий психолог, майстер підтексту, Чехов у своїх оповіданнях і п’єсах досягає вершин соціального та художнього узагальнення, своєрідно поєднуючи гумор і ліризм.

Сенс його творчості був повчальним і важливим для читачів усього світу, адже, говорячи про Росію, Чехов говорив про все людство, сучасне йому, про його суперечності й надії, про його теперішнє й майбутнє. До шостого тому Зібрання творів увійшли повісті та оповідання, написані А. П. Чеховим у період з 1889 по 1894 рік.

Люблю ж я все-таки творіння Чехова. Чудова манера письма, нетрафаретність сюжетів. «Чорний чернець» — повість про людину, яка знаходить щастя лише у власній психічній хворобі. Звісно, певна радість у його житті була й завдяки інтелектуальній праці, але справжній екстаз, повноцінність існування прийшли до нього з появою Чорного ченця. Раді почуттів, які дарує ця галюцинація, він був готовий втратити, самовільно зруйнувати все реальне, що було присутнє в його житті.

Товариство здебільшого не розуміє і не приймає психічно хворих людей. Але я не можу однозначно сказати, що його галюцинації приносили лише шкоду. Так, вони шкодили людям, що були поруч із Ковріним, але ж водночас вони давали йому справжнє відчуття життя… Можливо, ці видіння були тією ниткою, що з’єднувала цю людину з істинним насолодженням буття…