Захиталася сама сутність світу: чорні хмари згорнулися в вирви над містами, земля затремтіла, в океанах закрутилися водовороти. Давній бог воскрес! Жахливий бог. Священники, мулли, раввини та інші жерці здригнулися від жаху — вони надто добре розуміли, чого чекати від воскресіння покликаного й оболганого вищого. Адже в цьому винні були вони самі: щоб він воскрес, мав бути страчений невинний великий майстер. Майстер меча, молота чи пера. Майстер, який на вогнищі відрікся від людей, Світла й Темряви. Який прийняв у себе Вогонь. Тоді й лише тоді, в світ, ставши єдиним цілим із душею того, хто його покликав, у світ спускається він. Майстер Душ. Чорний Кузнець.