Метафоричний роман про минуле й майбутнє Європи від володаря Букерівської премії.
Колись вони були молоді, сповнені грандіозних ідей, і сенс життя вбачався в очищенні людства від скверни вогнем революції. Але зло невразливе, якщо перебуває в надійному сховищі — у людській свідомості. Сукупність нещасть не зменшиться, доки воно живе там. Без революції у внутрішньому світі, скільки б вона не тривала, усі ті гігантські плани не мають жодного сенсу. Автор роману дає героїні зрозуміти це тоді, коли її всесвіт звужується до стін палати будинку для людей похилого віку.