Мене звати Лютеція, але для всіх я просто Лютик. Мені сімнадцять, і, мабуть, як будь-яка дівчина в цьому віці, я мрію про кохання. Звісно, велике, світле й взаємне. Але так сталося, що в наречені мені сватають гидкого звіра, який обожнює тортури над тваринами.
Правда, порятунок прийшов раптово. У давно покинутий замок біля нашого села повернувся власник — загадковий і похмурий тип, про чиє минуле ходять страшні чутки.
То що ж, як кажуть, на безриб’ї й рак — риба. Чому б цьому чорнокнижнику не стати моїм обранцем, а мені — господинею в його замку? І нехай тільки хтось спробує не погодитися з моїм рішенням!