У самотньому альпійському поселенні знаходять одне одного двоє: чоловік і жінка, кожен із яких несе в душі тягар минулого. Це оповідь про кохання, почуття провини та шанс на спокуту, який дарує час. У цьому маленькому селищі, де живуть лише двоє людей, з’являється Емілія. Молоденька й тендітна, вона приходить із долини стежкою, прагнучи усамітнення. Причини її приходу та особистість лишаються загадкою для Бруно — місцевого вчителя й оповідача.
Між ними спалахує почуття, і в Емілії Бруно бачить ту саму темряву, яку має в собі. Обоє пережили самотність і зло: він став жертвою, вона — його причиною, а провина не відпускає її. Проте час здатен внести зміни й запропонувати вихід.