Чи можна бути абсолютно щасливою людиною?
Напевно, ні, бо навіть у хвилини гострого щастя розумієш: воно не вічне.
Так, життя схоже на зебру: чорна смуга змінюється білою. Важливо пам’ятати, що ніщо не вічне: неприємності й удача, радості й розчарування.
Та є те, що завжди буде з нами: любов близьких, тепло дому, радість спілкування.
І заради цього варто жити.
Оповідання раніше виходили в інших збірках автора.