Людина, вдягнувши на себе ящик із гофрованого картону, зробивши в ньому прорізи для рук і оглядове віконце зі шторкою, ховається в цьому ящику від навколишньої дійсності. Але чекає й зворотної реакції: навколишній світ не повинен торкатися його жодним чином. Та складність у тому, що суспільство не відпускає людину-ящика зі своїх чіпких обіймів, зав’язуються дивні стосунки зі світом довкола. Звідси кілька смислових шарів роману: спочатку ми читаємо записки самої людини-ящика, потім виявляється, що він наркоман і, можливо, все це його галюцинації, на обрії з’являється фальшива людина-ящик, і вже незрозуміло, хто пише ці записки; десь виникає відчуття, що сам Кобо Абе ховається від усіх у ящику. Загалом не все так просто в цьому сповненому метафор романі. Паралельно розвивається детективний сюжет, через що роман читається на одному подиху.