Людина-театр. Вибране

10 год. 16 хв.

Аудіовистави, радіопостановки та літературні читання

Мова російська

Опис

Диск 1.
«Бородіно»
«Із життя Остужeва» («Горло Шаляпіна» та «Помилка Солвіні»)
Час звучання — 1 година 47 хв.
"…Завдяки вмінню розповідати Андроніков потрапляє на естраду. Хоча й це коштує титанічних зусиль. Він патологічно сором’язливий. Щоб позбутися сором’язливості, він навіть звертався до гіпнотизера. Гіпнотизер провів із ним кілька сеансів — усе марно. Скутість зникала сама, щойно Андронікову вдавалося вжитися в образ іншої людини: почати говорити й діяти від її імені…"

Диск 2.
«Альбом Одоєвського» (розповідь про останній рік життя Лермонтова)
«Лірика Лермонтова»

Диск 3.
«Тагільська знахідка»
«Усні розповіді»
Час звучання — 1 година 34 хв.

З дитинства Іраклію Андронікову був притаманний пристрасний потяг зображати й розповідати. Але хто б міг подумати, що нині визнаний майстер усного слова тоді говорив незв’язно, збито, беззмістовно, перелякано — і водночас він першим сміявся? А зараз слухача зачаровує вміння Андронікова поетично, в яскравих відтінках не просто розповісти історію, але й передати важливість фактів, що зберігаються в ній. Яскравий приклад — «Тагільська знахідка», історія листів родини Карамзіних, міцно дружньої з А. С. Пушкіним.

Диск 4.
«Василь Качалов у гостях у Олексія Толстого»
«Перший раз на естраді»

Диск 5.
«Загадка Н. Ф. І.»
«Грані прекрасного»
Час звучання — 1 година 43 хв.
«На мою долю, — розповідає Іраклій Андроніков, — випало якось надзвичайно складне і водночас неймовірно цікаве завдання»
17-річний Михайло Лермонтов присвятив низку віршів прекрасній дівчині з ініціалами Н. Ф. І.
Багато років не вдавалося знайти відповідь — хто вона, таємнича кохана поета? «Лермонтовед» Андроніков не міг пройти повз цю загадку…

Диск 6.
«Співає Федір Шаляпін»
«Чотирнадцять російських трійок»
Час звучання — 1 година 45 хв.

Дивно, в нашому столітті машин, літальних апаратів, що обганяють швидкість звуку, космічних ракет, коли трійка вже нікого не здивує своєю швидкістю, пісні про трійку все ще дивують і радують, змушують замислитися, а інколи й трохи сумувати. Що ж — це властивість поезії: істина завжди сучасна, адже в піснях про трійку вилився національний російський характер, явилась душа народу, вся теплота, весь розмах його почуттів. І хоча вже немає того життя, немає трійок, немає візників, немає проїжджих корнетів — пісня про трійку живе й звучить над світом і, як сказано у Гоголя, «в’ється біля серця».