Людина на задвірках

Спілкуючись зі своїм підопічним, Дороті дізнається багато про події, що трапилися п’ятдесят тисяч років тому, коли Справжні зазнали нищівної поразки від Несправжніх. Причиною невдачі стало викрадення священного головного убору — шолома Старого Короля. Відтоді минуло багато років. Залишки племені, що вижили, розсіялися, змішалися з людьми, але деякі й далі зберігали чистоту крові та, лишаючись на узбіччі життя, шукали загублений головний убір Короля.
Підкоряючись бажанню хоч якось допомогти Старому Пелі позбутися комплексів, Дороті замовляє таксидермісту виготовити шапку Старого Короля, опис якої вона знала майже досконало з розповідей Пелі. Підлаштована Дороті «знахідка» шапки вселила в Старого надзвичайний оптимізм. Під цим почуттям він якось привів Дороті в місце, яке до того не показував нікому. У густих заростях чагарнику на задвірках занедбаного будинку Пелі створив квітковий оазис. Троянди, півонії, фіалки наповнювали повітря ароматом і робили дивовижно красивим цей куточок. Уражена тим, що за грубою зовнішністю сміттяря приховані недоступні для неї схованки його душі, Дороті поступається його домаганням…
Знайомство з Дороті й знайдена шапка вибивають Старого з його звичного життя, і це не йде йому на користь — буквально через кілька днів, після сварки з однією з двох жінок, що жили з ним, він трагічно гине.