Роман Віктора Гюго «Людина, що сміється» відбувається в Англії кінця XVII — початку XVIII століть. Гвінплейн — лорд за народженням — у дитинстві був проданий бандитам-компрачіко, які зробили з дитини ярмаркового блазня, вирізавши на його обличчі маску «вічного сміху» (за дворів тогочасної європейської знаті існував модний тренд на калік і виродків, які розважали господарів та гостей; діяльність компрачіко інколи навіть заохочувалася).
Всупереч усім випробуванням, Гвінплейн зберіг найкращі людські риси й свою любов.
Одна з відомих екранізацій — німий фільм 1928 року режисера Пола Лені, де класичний фінал роману замінено на щасливий.
Людина, що сміється