«Народження трагедії з духу музики», «Так казав Заратустра», «По той бік добра і зла», «Присмерк ідолів» — кожна з цих праць Фрідріха Ніцше, з’являючись із ефектом бомби, що вибухнула, ставала новою віхою в історії філософії та культури. Але скандальна слава філософа, який епатує суспільство й відкидає усталені моральні норми та звичаї, починається саме з праці «Людське, надто людське» (1878), що має підзаголовок «Книга для вільних умів», яку й пропоновано увазі читачів у цьому виданні. У цій «меланхолійно-сміливій» книзі Ніцше закликає до перевороту всіх звичних оцінок і цінованих звичок, який здійснив він сам: «Це пам’ятник суворої дисципліни власного я, за допомогою якої я раптово поклав край усьому привнесеному в мене „святому захвату“, „ідеалізму“, „прекрасному почуттю“