Чехов

«Пам’ятається, що смерть Чехова справила на багатьох враження сімейної втрати: до такої міри він єднав із собою, полонивши м’якою владою свого таланту. І все ж пояснити його, піддати його сторінки аналізові дуже важко, бо у своїх оповіданнях, що охоплюють усе глибоке вмістиме життя, він сплітав людські душі з найтонших ниток і огортав їх майже невловимим подихом проникливої елегії. Як один із його героїв, що жив у чудовому саду, він був царем і володарем ніжних барв. Письменник відтінків, він помічав усе найменше тремтіння серця; йому був доступний самий аромат чужої душі. Ось чому не можна, та й грішно розбирати по ниточках найлегшу тканину його творів: це її зруйнувало б, і ми здмухнули б золотистий порох з крил метелика. Чехова менше ніж кого-небудь можна розповісти: його треба читати…»