Провідний російський літературний критик, прозаїк і поет Олександр Олексійович Ізмайлов (1873–1921) — автор першого монографічного дослідження творчості Чехова. Досить точно Ізмайлов визначає жанр своєї книги — біографічний начерк. Справді, ця праця зосереджена насамперед на біографічних даних; матеріал книги, на думку Ізмайлова, не претендував на повноту, звідси й таке визначення — начерк.
Твори Чехова Ізмайлов, практично, не інтерпретує й не аналізує, вписуючи їх у свою роботу лише як факт біографії та історії літератури (пише про появу, про значення в літературному процесі, наводить відгуки критиків, ілюструє твори листами Чехова й його сучасників). Саме епістолярій і спогади сучасників — причому часом спогади, які не були опубліковані, а дісталися Ізмайлову зі слів — і склали основу книги.