— Що тобі потрібно, Лізо?
— Мені — нічого. Я хочу, щоб ти допоміг нашій доньці.
— Донька? Ти брешеш?
Він зрадив мені. Викинув із свого життя й сказав, щоб я зникла назавжди.
Я так і зробила.
От тільки зникла не сама — а з його малятком під серцем.
Я думала, що справлюся сама, що ніколи до нього не повернуся, але, на жаль, у мене не лишилося іншого вибору.
— Я допоможу тобі, — його низький голос лякає, від погляду кидає в тремтіння.
— Але між нами не буде просто фіктивного шлюбу. Ти віддаси мені все, що в тебе є.
— У мене немає нічого! Якби було — я б не прийшла!
— У тебе є життя, мила… і тепер воно належить мені…