— Мені потрібна твоя влада в місті, і я зроблю що завгодно, якщо ти погодишся, — останні слова вириваються випадково, я в розпачі. — Якщо мамі не зроблять операцію, вона… я замовкаю, не бажаючи вимовляти це страшне слово.
П’ять років тому я втекла: із лікарні, куди мене силоміць помістили; із міста, де в мене не було б життя. А страшні слова: «Не псуй життя моєму сину. Він іще занадто молодий, щоб ставати батьком» — досі звучать набатом у моїй пам’яті.
Я б ніколи не повернулася.
Але тепер мені потрібна допомога, і лише він здатен її дати. А я готова на все, лише б урятувати свою матір.