Колишній. Кур'єр із минулого

— Ось ваше замовлення, дякую! — Істерично видала незнайомка й поп’ятилася. Задумала втекти, але тепер я навряд чи її відпущу. Не так швидко, дорога! З якимось маніакальним поглядом я спостерігав, як вона тікає до ліфта. А я вже натиснув тривожну кнопку своїх охоронців, тож будь-кого, хто спуститься, проводжатимуть. Вона, певно, зовсім не збиралася залишатися, а я лише хижо усміхнувся. Попалася, пташечко.

Або ти думала, що втекти тієї ночі, не підписавши собі вирок, тобі вдалося?