Колишній 2. Народи мені сина

«Ти народиш мені сина», — цідить Адріан. — Макріса. Мій спадкоємець.

— Навіщо тобі син? — випльовую з образою. — У тебе є доньки. Наймолодшій, судячи з усього, трохи більше року. Зелені очі чорніють — лякають. Я відвертаюся, щоб зрадник не побачив мої сльози. Якби не третій місяць вагітності, я б за жодних обставин не показала йому моєї слабкості.

— Звідки ти знаєш? — питає він.

— Бачила вас.

— Моя родина не стосується тебе, Веро». Я здригаюся, наче мене вдарили.
Біль проривається крізь дамбу з гордості й відстороненості.

— Ти народиш мені сина… А далі я подивлюся, що з тобою робити.

Передісторія: «Колишній. Гра на поразку». Можна читати окремо.
HE18 +, нецензурна лайка
Книга для вичитки