— Що ви робите з моїм сином? — перелякано ахає дівчина, з якою я провів випадкову ніч. Дивиться на мене широко розплющеними очима. Підбігає, забирає дитину й не підпускає мене до нього.
— Це мій пацієнт, — урізаю я суворо.
— Поверніть його назад. Я маю закінчити огляд.
— Не поверну! — заявляє вона, тремтячи всім тілом.
— Я його лікар і мушу оглянути, — гарчу незадоволено.
Вона кидає на мене переляканий погляд.
— Народила хвору дитину, а мені тепер розсьорбувати. Треба думати, перш ніж незрозуміло від кого залетіти!
Вона різко розвертається, і мені прилітає ляпас з усієї сили.
— А взагалі, це твій син, Слав!