– Я знав, що ти прийдеш до мене, Анґеліно.
– Чому ти не подав на розлучення? Стiльки років минуло. Я збираюся заміж, і мені потрібен штамп про розлучення.
– Розумієш, у чому річ: у нашій родині не прийнято розлучатися. Такі правила,
– Мені плювати на правила. Ти звинуватив мене у зраді та вигнав із дому, тоді як сам зраджував мені з кожною спідницею. І я бачила документи про розлучення.
– Ти бачила лише те, що тобі дозволили.
– Мені байдуже, що було в минулому. Я прийшла за…
– Його не буде.
– Я виходжу заміж. Мені потрібне розлучення.
– Ти отримаєш його лише в тому випадку, якщо син залишиться зі мною—він помічає жах у моїх очах. —Думала, я не дізнаюся?