– Я вагітна…
– І навіщо ти прийшла до мене з цим? – Дубровський кидає гидливий погляд на білу папірець із двома червоними смужками.
– Я знаю, Кость, ми не планували, але…
– Якщо зробиш аборт, то, можливо, я про це забуду. І то обіцяти не можу. Мені доведеться трохи подумати.
Мій чоловік дає мені вибір — аборт, або стосунки з ним. Але після такого… я не залишуся. Я потрібна своєму ще ненародженому малюку, який оселився під моїм серцем.
– Прощай, – шепочу я. Тільки… чи могла я подумати, що за кілька років той, хто кинув мене, стане моїм новим босом?