«Який ще будиночок у лісі?» — він роздратовано провів долонями по обличчю. «Оля, подивись на ситуацію реально! Ми недавно переїхали, я налагоджую бізнес! Я живу й ночую на роботі! У мене немає часу відпочивати!»
«Я просто хотіла трішки побути з тобою», — я прикусила губу й заморгала, щоб сльози, що зрадливо наверталися, не потекли з очей. — «Вагітні гормони зробили мене дуже чутливою… Я тебе майже не бачу…»
«Починається…» — він розвернувся й вийшов з кухні. Гупнув дверима гостьової спальні.
Я справді вірила, що чоловік постійно зайнятий, доки на порозі нашого дому не з’явилася ВОНА.
— Адам нещасний із вами, — різко випалила жінка, — він із вами лише заради дитини!
Я пішла, а через рік чоловік зажадав, щоб я повернулася. Дати йому шанс хоча б заради нашої доньки.
— Я ніколи тебе не зраджував, — твердо сказав він, дивлячись мені просто в очі.