— Богдане, мені дуже шкода.
— Тобі шкода? — Він гірко сміється. — Яке зручне слово! Думаєш, ним можна прикрити що завгодно? Що ж, вам пораду та любов. Сподіваюся, ти будеш щаслива з ним!
— Богдане… — я роблю крок уперед. — Будь ласка, прости мене. Не тримай на мене зла.
Він обертається. Очі — чорні діри.
— Ні, Жене, так не вийде. Я злий. Я скажено злий. І я… Ні, я не пробачу тобі цього. Ніколи.
Три роки тому я зруйнувала наше кохання, щоб дати своєму чоловікові шанс на майбутнє. Тепер він повернувся. Не просто в моє життя, а й у лікарню, де я працюю. У його очах усе те саме презирство, а я… усе так само люблю.
Я маю сказати йому правду.
Але чи зможе серце, одного разу розбите, знову навчитися любити? Чи та брехня назавжди залишиться моїм найневтішнішим діагнозом?