— Значить, ти тепер працюєш тут.
— Поки тільки на випробувальному. Але далі я не залишусь, — підводжу погляд на цього красивого підлеця. Він навіть не вважав за потрібне поговорити зі мною сам — натомість прислав матір. Вона вилила на мене стільки принижень, що я відчула себе нікчемою.
За два роки без зустрічей він став ще впливовішим і багатшим. Тепер він — комерційний директор величезного концерну, куди я з таким трудом пробилась.
А мені знову доведеться викручуватися й шукати, як жити далі. Рости мою крихітку Сонечку, робити все, щоб їй ні в чому не доводилося нуждуватися. Моє маленьке дівчисько, наше з ним.
Тільки ось Тагаєв про це ніколи не дізнається!
— Звільнишся, бо колись спала зі мною? Непогано, — усміхається Руслан, дивлячись холодно й крізь мене. У горлі стає ком.
Він не знає про Сонечку. І не дізнається.
Я витримаю. Справлюся. І більше не дозволю йому повернутися в моє життя.