Колишні. Голос з минулого

3 год. 12 хв.

Мова російська

Читець Сфера

Опис

Я вже майже переконала себе, що ефір закінчиться спокійно — без несподіванок. До фіналу лишалися лічені хвилини. І тут на пульті спалахує ще один вогник. Завжди знаходиться хтось, хто наважується в самий останній момент.

– Здравствуйте… – нарешті звучить голос.

Моє серце, звикле слухати чужий біль, раптом спотикається. У цьому голосі є щось дивно знайоме. Мене ніби прошиває струмом. Я завмираю й перестаю дихати.

– Говоріть, – із труднощами вимовляю я, і власні слова здаються мені не моїми, ніби лунають звідкись із-за спини.

– Я… я не розумію, навіщо дзвоню, – каже він, і кожен склад важко б’є в скронях глухим молотом. – Напевно, тому що ніч. Тому що більше нікому. Тому що сьогодні… сьогодні… дата.

Він замовкає. Я чую його довгий вдих. Клим. Це Клим. Той самий, який кілька років тому розтрощив моє серце на друзки, промовивши ті страшні слова.

100%