Колишні. Донька Діда Мороза

2 год. 57 хв.

Мова російська

Автор Тетяна Любима

Читець Літрес Авточтець

Опис

— Алёнка, дивись! — верещить Дід Мороз!

Алёнка пищить, побачивши те саме, що й я. Повз нас їде машина. Велика, біла, дорога. А за кермом — справжній Дід Мороз! У червоній шубі, шапці з білою опушкою та довгій пишній бороді. Дочка верещить і підстрибує. Я усміхаюся. Оце удача! У дитини будуть незабутні враження. Очевидно, Дід Мороз нас помітив і… помахав рукою в рукавиці Алёнці. А може, нам обом. Машина проїхала вперед, та раптом притормозила й здала назад. Я й донька дивимося широко розкривши очі, коли відкривається передні пасажирські двері.

— Дівчатка, стрибайте, підвезу, — лунає зсередини веселий чоловічий голос Діда Мороза.

— Мамочко, поїдемо! Це ж оце Де Дід Мороз! — захоплено ахає моя дівчинка й тягне мене за руку до машини. Я стою в ступорі. Він серйозно, чи що?

— Давайте швидше, — підганяє Дід. А я ж хотіла таксі? Чи треба далі морозити доньку на вулиці? Позбавити її можливості поспілкуватися з улюбленим казковим персонажем? Це ж пам’ять на все життя!