Колишні. Біль і кохання

8 год. 10 хв.

Мова російська

Автор Дана Стар

Читець VVV

Опис

«Скоро народжувати?» — з цікавістю запитала Лена. «Живіт такий великий!» — «За місяць», — накриваю долонею своє сокровище й відчуваю, як малюк штовхається. «Як мило! Мільйонер одружився з простою медсестрою — подія століття!» Але я взагалі хотіла запитати про інше… чому ти днями видалила всі свої фото з Іллею й приховала сімейний стан? Серце раптом стиснуло від болю, в очах сльози.
— Вибач, поспішаю. Поговоримо іншим разом.
Я не встигаю звернути за ріг, як дорогу перегороджує величезний позашляховик. Відчиняються двері, і він дивиться на мене небезпечними очима…
***
— Ну й щаслива ж ти, Вар’ка, мені б такого чоловіка! Твій Ілля — ходяча ідеальність. Багатий, красивий, турботливий. Серйозний і солідний чоловік! Вашій доньці вже три роки, а синок скоро народиться, — подруга милується моїм величезним животом.
— Вітаю! — Дякую. Я рум’янію й бентежуся. Навіть незручно якось. І я навіть не мріяла про таку казку… Доля несподівано зводить нас разом — ну ніби бери й пиши роман.
— А мій виродок зрадив мені з сусідкою, щойно розвівся!
— Як зрадив? — я дивуюся.
— А отак! Послала його нахрін, зібрала речі й викинула з вікна, прямо йому на голову — тому недоробленому Казанові.
— Та вже, співчуваю.
— І де ж тоді шукати такого ідеального? Як у тебе…
Пікнув смс. Я лізу в сумочку, намагаюся знайти там телефон.
— Хто пише?
— Якийсь невідомий номер… Чомусь у мене холонуть пальці й живіт трохи стискає. Жахливе передчуття накриває…
Я тицяю пальцем у конвертик — повідомлення відкривається. Я дивлюся на екран скляними очима й не можу зробити вдих.
Мій Ілля і якась незнайома гола дівчина. У номері готелю…