Колишні. Без тебе

Стою й мовчки гіпнотизую поглядом колишню дружину. Я одразу навіть не можу збагнути, як вона могла опинитися в такому місці. Бидлам буде не набагато гірше.—Іди жвавіше в машину,— грубо кажу, здолавши коротке замішання. Протягую Маші ключі. Вона так і стоїть, широко розплющивши очі. «Боже ти мій, я вже забув, як із нею буває важко розмовляти».—Якщо ти не хочеш, щоб я потягнув тебе на очах у твоїх друзів — на останньому слові не вдається сховати зневаги. — То роби, як я кажу.