У моєму весільному салоні раптово з’являється вагітна дочка моєї подруги, і я стаю мимовільною свідчицею її розмови.
— Юра сказав, що ми одружимося, як тільки він розлучиться. Він уже зробив мені пропозицію, — долинає з примірювальної голос Міли.
Із подальшої розмови стає ясно, що вона чекає дитину від мого чоловіка й збирається вийти за нього.
Це не вкладається мені в голову.
Милана росла на моїх очах, її мати — моя найкраща подруга. Невже у неї стосунки з моїм чоловіком, який старший за неї на двадцять років?
Ми багато років у шлюбі, в нас є доросла дочка, яка скоро подарує нам онука, і тут, ніби грім серед ясного неба: чоловік іде від мене до коханки.
***
— Мілана народила, — повідомляє чоловік. — Пологи були важкі. Вона в реанімації. З дитиною все гаразд, але Мілі доведеться довго відновлюватися, тож я вирішив: через кілька днів я заберу сина з пологового і привезу сюди. Допоможеш мені з ним, поки Міла буде в лікарні? Вона тобі не чужа — виросла у тебе на очах.