"Минуле й думи" — літературний твір, написаний Олександром Івановичем Герценом у жанрі спогадів. Окремі розділи автор писав у різні роки, а між деякими з них — розрив у кілька років. Опубліковано 1868 року. Написанню книги передувала важка смуга в житті Герцена: руйнувалися не лише його революційні погляди, а й сім’я.
Герцен присвятив книгу Н. П. Огарьову. Спогади захопили письменника; попри те, що робота над ними збіглася з організацією Вільної російської друкарні, яка постійно відволікала і час, і сили, і інтереси Герцена, він наполегливо продовжував писати розділ за розділом. Видатний успіх перших уривків із "Минулого й дум" окрилив автора. Але перш ніж друкувати в "Полярній зірці" той чи інший розділ мемуарів, Герцен знову й знову повертався до роботи над ним.
Структура твору:
Перша частина «Дитинство і університет» (1812—1834) — життя в домі батька,
Друга частина «Тюрма і заслання» (1834—1838) — справа про образу його величності,
Третя частина «Володимир-на-Клязьмі» (1838—1839) — історія кохання Герцена й Наталії Олександрівни Захар’євої,
Четверта частина «Москва, Петербург і Новгород» (1840—1847) — про західництво й слов’янофільство,
П’ята частина «Париж — Італія — Париж (1847—1852): Перед революцією і після неї» — перші роки, проведені Герценом у Європі,
Шоста частина «Англія (1852—1864)» — період життя письменника в Лондоні після смерті дружини,
Сьома частина «Російська еміграція» — нариси про М. Бакуніна та В. Печеріна,
Восьма частина (1865—1868) — враження А. Герцена від подорожі Європою,
Дев’ята частина «Старі листи» — листи від Бєлінського, Чаадаєва, Грановського та ін.