Бунраку

…Я заплющую очі — і знову бачу її, наче наяву. Виснажену.
Холодну. Похожую на розбиту порцелянову ляльку.
Вона зводила мене з розуму.
Вона — моє прокляття. Демон міських лабіринтів.
Та все ж… все ж… все ж я їй… вдячний. Вона змусила мене
замислитися над головним питанням. Вона випалила його у мене в підкірці.
Я — детектив-сержант Грей Шелбі. Я втомився. Я мерзну. Я майже
півубитий.
Але я все одно знайду відповідь на головне питання.
Я з’ясую, хто вони. Господарі мого нового світу.