Булат

— Хіба я не казав, що викраду тебе, Земфіро? — холодні очі Булята спалахують недобрим вогнем і лякають мене до тремтіння. — Думала, я жартую? Тепер ти будеш моєю дружиною.
— Я ніколи тебе не полюблю! Моє серце належить іншому назавжди!
— Що ти знаєш про вічність і кохання, дівчинко? Мені подобаються впертi кобили. Буде цікаво тебе “приборкувати”. Цей страшний бандит врятував мені життя й тепер вважає, що я йому належу. Так не буде!
— Дядя Данияр тебе вб’є, коли дізнається…
— Глупа! — обриває мою гнівну промову Булат, обпалюючи шию своїм диханням. — Данияр давно благословив мене на цей шлюб. Цю ніч ти проведеш зі мною, солодка. Після мене ніхто не погодиться взяти тебе за дружину.
— Ти ж мене не любиш! У тебе є інша жінка!
— Кохання тут зовсім ні до чого. Мені потрібен від тебе спадкоємець. Бажано син. Сьогодні й займемося цим питанням.