Буколіки

Вергілій — найзнаменитіший поет Августівської епохи. Народився в 70 році до н. е. поблизу Мантуї, отримав перше виховання в Кремоні; у шістнадцять років одержав тогу повноліття. Це свято збіглося з роком смерті Лукреція, тож сучасники дивилися на початківця-поета як на прямого наступника співця «De rerum natura». Подальшу освіту Вергілій здобув у Мілані, Неаполі та Римі; там він вивчав грецьку літературу й філософію. Незважаючи на інтерес до епікуреїзму й глибоке захоплення Лукрецієм, Вергілій не приєднався до вчення епікурейців; його приваблювали Платон і стоїки.

У своєму першому творі — «Bucolica» (що складається з 10 еклог і написаного в 43–37 рр.) — Вергілій хотів внести в латинську поезію особливості грецької: її простоту й природність, і почав із наслідування Феокріта. Але йому зовсім не вдалося досягти мети, попри прямий переклад у багатьох місцях сицілійського поета — саме простоти й природності й немає в буколіках Вергілія. У той час як пастухи Феокріта справді живуть безпосереднім життям дітей природи, весь інтерес яких — у процвітанні стад і коханні, пастушки та пастухи буколік Вергілія — поетична вигадка, художній образ, що прикриває нарікання римлян на лихоліття громадянських війн. У деяких із них Вергілій показує видатних осіб тієї епохи; так, наприклад, у Дафнісі представлено Цезаря.

У загальному характері Х еклоги, її ненависті до війни та прагненні до спокійного життя, Вергілій відобразив прагнення до миру, що охопило все римське суспільство. Літературне значення буколік полягає насамперед у досконалості вірша, що перевершує все раніше написане в республіканському Римі.