Вони перекодували ДНК і отримали безсмертя. Отримали вічність. Але, втративши смерть, вони втратили те, що їх підганяло, що змушувало рухатися, що змушувало користуватися життям… Їм став не потрібен бог — навіщо богам безсмертним? — а храми перетворили на публічні доми. Та й ті судові пристави закривають справи за борги. І над усім панує Закон. Закон Вибору. А їхнє вічне життя в коробках континентальних мегаполісів-муравейників, або на крижаних просторах Сибіру, або в Індіостані, спаленому ядерними зарядами — усе одно де — стало схожим на пекло. Перетворилося на нескінченне пекло, без надії на друге пришестя. Та тільки майже ніхто не розуміє цього… Бо перекодовані сегменти ДНК, які відповідають за старіння, відповідали ще й за душу…