Задля того, щоб підтримати морально подругу під час працевлаштування, я пішла з нею за компанію до графа — і опинилася гувернанткою трьох його дочок, яких у нашому містечку прозвали монстриками. Усі, кого приставляли до них до мене, тікали від своїх вихованок у страху, називаючи їх злими, упертими, свавільними, капризними та іншими нелестними епітетами. А мені за що таке щастя?
Та ще є їхній удовець‑тато з обурливо синіми очима. І характер доньки явно пішов у нього. То хто ж перший викине білий прапор у нашій сутичці? Або ж любов знову творитиме чудеса?