У 1918 році річкові флотилії створювали й «засновники» в Самарі, і Троцький у Нижньому Новгороді, й повстанці Іжевська, і чекісти в Пермі. А в світі вирувала інженерна революція, коли парові машини змагалися з дизельними двигунами, і в російське протистояння червоних і білих владно втручалася боротьба лідерів нафтовидобутку — британського концерну «Шелл» і російської компанії братів Нобель. Війна велася і людьми, і технологіями, і капіталами. У кривавій і вогненній круговерті річковики опинялися то червоними, то білими. Їх примушували стріляти в товаришів у головній справі життя, примушували топити пароплави — славу й гордість річкового флоту.
Як зберегти совість посеред катастрофи? Як уберегти тих, кого ти любиш, хто тобі довірився? Як захистити прогрес, якому байдужі соціальні битви? На палубах річкових буксирів капітани шукали чесний шлях у майбутнє, і маленька людина ставала сильнішою, ніж величезний і могутній пароплав.