Звістка про те, що горезвісні скарби графів Коробкових, заховані 1812 року неподалік від садиби-музею, нарешті знайдено (ну, скажімо, майже знайдено — лишилося тільки відкопати), з ураганною швидкістю розлетілася Лозовськом. На той момент, коли шукачі скарбів прибули на місце й увігнали лопати в слизьку від дощу землю, усе місто вже точно знало: архівіст Скляров (в іншій інтерпретації — Складов) відшукав у музейній бібліотеці план поховання графських багатств. Причому в міру поширення чуток розміри цих самих багатств невпинно зростали. Вірочка казала Світочці про мішок діамантів, Світочка Леночці — про два, Леночка Галечці — про три і т. д. У результаті до полудня мешканці Лозовська вже теревенили про десять мішків, вагою не менше п’ятдесяти кілограмів кожен. Окремі оптимісти поговарювали про цілий віз…