Тягар вірних

Військо просувалося достатньо швидко. Скоро мирні селища з вибіленими хатами перестали траплятися поблизу дороги, а їм на зміну прийшли попелища з чорними зграями воронов, що крутилися над ними. Десь ще піднімався дим у чисте весняне небо, а запах гару став невідступним супутником воїнів — так само як солодкуватий присмак обпаленої людської плоті.