Поет В’ячеслав Олексійович Назаров (1935–1977) уперше опублікував фантастичне оповідання в журналі «Єнісей» у 1968 році. У 1972 році в Красноярську вийшла книга його фантастичних повістей «Вічні вітрила», яка отримала високу оцінку читачів і критиків.
Твори В. Назарова видавалися в Москві в журналі «Шукач» (1977), у збірці сибірських фантастів «Зелений поїзд» (1976), а в серії «Бібліотека радянської фантастики» вийшла книга «Зелені двері землі» (в-во «Мол. гвардія», 1978).
Нові фантастичні повісті, що увійшли до цієї книги, актуальні, гострі, динамічні. Для В. Назарова, поета й фантаста, характерне звернення до цілого ряду проблем та ідей. Письменника хвилюють питання взаємодії науки й суспільства; він міркує про місце вченого, про міру відповідальності його прав і обов’язків, а також про готовність людини взагалі до зустрічі з Невідомим у глибинах космосу або у себе на землі («Тягар рівних»).