Брати Старостіни — унікальне явище в історії спорту. Легендами вони стали ще за життя — причому всі четверо одразу: Микола, Олександр, Андрій і Петро. Їхня головна справа — спортивне товариство й футбольна команда «Спартак», створена їхніми зусиллями й їхніми ж зусиллями перетворена на справді «народну», предмет поклоніння для мільйонів уболівальників. Чи знайдеться у світовому футболі подібний приклад: старший із братів, Микола Петрович, почав свої заняття спортом ще до революції, а в 1935 році став «хрещеним батьком» нинішнього «Спартака», яким керував аж до самої смерті у 1996 році. Порамо/майже ціле століття, віддане футболу! Причому фахівці — як наші, так і закордонні — визнають: у принципах керування командою він значно випередив свій час.
Третій із братів, Андрій Петрович, працював начальником збірної СРСР, і з його ім’ям пов’язане найбільше наше досягнення у футболі — перемога в чемпіонаті Європи 1960 року.
Але брати змогли проявити себе не лише на футбольному полі. Їхню долю аж ніяк не назвеш легкою. Знову ж таки — усім четверим — довелося пройти і тюрми, і сталінські табори, 12 років по суті виявилися викресленими з життя. У їхніх біографіях, наче в краплі води, відбилася біографія країни — з усіма її трагічними поворотами.
Книга, запропонована читачам, незвичайна. У серії «ЖЗЛ» вперше виходить біографія одразу чотирьох героїв. Можна погодитися з авторами: відривати біографії братів одну від одної, розповідати про кожного окремо було б кардинально неправильно. Бо сила Старостіних і полягала в тому, що завжди й будь-де вони виступали разом, відчуваючи себе сім’єю та відчуваючи підтримку одне одного.