Як так виходить, що молода струнка й приваблива дівчина то й діло чує від знайомих і незнайомих: «Корова!?» Добре ще, якщо це «Царю небесний», а то й просто без жодних царів.
І жодного, наче б то, такого вчинку вона не робить. Ну загубила паспорт — з ким не буває, ну захопилась кінними змаганнями та казино і навіть примудряється вигравати, приводячи всіх навколо в подив. Але це не привід називати дівчину коровою.
Корова — звісно, дуже образливо, однак трапляються неприємності куди серйозніші: Елеонору Борську намагаються вбити. Діють явно професіонали, і тільки дивом Еля зуміє уникнути загибелі.
Відбуваються й інші дивні речі: знайомі Елеонори починають: ну ніби двоїтися. Наприклад, телефонить чоловік із Данії, а за сорок хвилин його вже бачать у Варшаві. І тільки коли предмет її палких почуттів роздвоївся, нашій героїні вдається обірвати ланцюг злощасть — і водночас розкрити ідеальне злочинство.