Бос. Спокуса Лери

Валерія: Я думала, що знаю, що таке біль і приниження, поки не зустріла його. Девід Радкевич — владний, жорстокий, безжалісний. Він тримає мене в своїх руках, наче іграшку, грає моїми почуттями, ніби віртуозний піаніст виконує складний етюд.

Я прийшла в його клуб за грошима для хворої мами — а опинилася в пастці власних бажань. Він зламав мене, розтоптав, але чомусь не може відпустити. І тепер я не знаю, що страшніше — його ненависть чи його любов.

Давид: Вона з’явилася в моєму житті як виклик. Невинна, чиста, непокірна. Валерія Котова — ходяча провокація, яку я не можу залишити в спокої.

Я звик отримувати все, що хочу. А тепер вона — мій найцінніший трофей. Її тіло, її душа, її серце. Усе належить мені. І я доведу їй, що навіть із попелу приниження може народитися полум’я справжньої пристрасті.