Біг Джона посадили, принесли ще лавку й розмістили його на ній зеленувато-білим роєм. І думки, і очі, й вуха були тепер зосереджені лише на одному — на Великому Джоні, чиї голова кумедно визирала з-за білої стіни білих пелеринок і зелених суконь. Великий Джон, зовсім не підозрюючи про переполох, який стався з його вини, на прохання своїх нових сорока друзів уже розповідав їм різні випадки зі свого нещодавнього подорожування світом. У запалі розповіді хлопець і не помічав, що кількість слухачок збільшується щохвилини. Маленькі лізли на лавки і, щоб краще бачити, підсаджували одна одну…