Велике й чисте кохання? Звісно, чудово. Але коли тобі тридцять, уже не віриться в казки. Принц на білому коні — теж. У тридцять волею-неволею починаєш дивитися на життя з неабиякою часткою скепсису, і чим далі, тим ясніше розумієш: скепсис виправданий.
А любов усе одно хочеться. Не велика — а маленька. Не чиста — ну хоч якась…
Саме так міркувала Кріс, вона ж Крістіна Новікова, сумно сидячи біля під’їзду на лавочці з пляшкою брутю, і навіть не здогадувалася, що її бажання вже здійснилося. От тільки здійснилося це якимось дивним чином. Бо зранку виявилося: до кохання додаються новий гардероб, нова робота, самодур-бос і... чітке відчуття грандіозної підстави…