З Вікою ніколи нічого не стається — і статися не може. Вона в цьому твердо впевнена. І от тепер найстрашніше, що їй загрожує, — це літній місяць у глухому селі, у старому будинку на самому краю лісу, далеко від друзів і інтернету. Тільки село якесь дивне — не позначене жодною картою. За високими парканами ховаються тихі, ніби вимерлі, хатини. У дворі будинку Віки в заростях малини сховано темний, бездонний колодязь, від якого віє необґрунтованим жахом. А в глибині густого зеленого лісу таїться болото, звідки вночі в село приходить воно — чи вона? — і кличе, і манить за собою. Хто здатен вирватися з його обіймів?