Блукаючі душі

«Я сповільнилась, не в силах відірвати погляд від червоного дуету — дівчина й мотоцикл. Схоже, все життя мріяла купити собі схожого двоколісного монстра, а тут такий шикарний екземпляр. Шкода лише, що я заробляю рівно стільки, щоб утримувати єдиний транспортний засіб, на другий грошей уже не вистачить. Та й зберігати його ніде. Раптом дівчина різко підняла руку й закричала саме на мене, але вже наступної секунди почулися скрегіт металу й гуркіт. Я обернулася й побачила, як тролейбус врізався в стовп із величезним рекламним банером. І ця бетонна махина нестримно й дивно, немов у уповільненій зйомці, падала на мене. Люди з «зебри» кинулися врозтіч, я теж. Та не судилося. Шпилька від крутого розвороту застрягла в тріщині розм’якшеного жаром асфальту. Я судомно смикала ногою, намагаючись вирватися з полону, й у жаху дивилася, як на мене падає банер. Удар, гуркіт, біль… Перед тим як згасло біле світло, сонце на мить освітило червоний «кавасаки» й дівчину, що біжить до мене, здираючи яскравий шолом і трусячи довгим чорним волоссям. Оригінально! Хтось перед смертю бачить усе своє прожите життя, а я — дівчину й сяючий мотоцикл…»